Дещо про навчання за кордоном.

Починати новий етап в житті завжди важко і якось боязко. Для мене черговим новим етапом був переїзд до Польщі та вступ в ВНЗ на магістратуру.

Дещо про навчання (наголошую)   в Державному польському університеті. Відразу поясню чому наголосила, що «державному», адже всі ми знаємо як відбувається навчання у приватному виші, Польща не виняток.

          Подача документів. Зараз  писати трохи легше, адже це уже позаду. На диво, незважаючи на великі черги і шум в коридорі, приймальна комісія протягом дня досить таки привітна, «пан»/»пані», дякую/до побачення - дрібниця, але  приємно, що не сидять з незадоволеними мінами і бачать на тебе, як вроді ти щось їм повинен. Польською я володію не на вищому рівні, але зуміла пояснити , що мені треба і чом я прийшла ( моя ситуація була складна, бо я подавала документи не через агентства, а самостійно і тому виникали деякі непорозуміння з документами, по типу нема якоїсь страховки чи ксерокса). Сподобалось те, що кожен абітурієнт має свою сторінку на сайті і може слідкувати за новинами вступу, що дуже допомагає , адже не потрібно сидіти на телефоні і дзвонити до деканату з питаннями «Я вступив/ла?»

         Перше заняття.  Було двояке відчуття: величезне хвилювання за мову, новий колектив і в ту ж чергу  чекала на початок тих занять. Поляки привітні люди і тому проблем з колективом не було, форма навчання заочна і в групі  різноманітні вікові категорії, але повторюся проблем , щоб поговорити не було взагалі. Усі сприйняли мене адекватно , незважаючи на те, що для них я іноземка. То мене дуже тішило, адже  атмосфера всередині колективу, то дуже важливо. Почались заняття, скажу відверто було важко, адже  обрала навчання польською мовою в Інституті політології і ота термінологія взагалі незрозуміла, її важко сприймати й українською, а найголовніше , це відсутність розуміння жартів , тоді відчуваєш себе як з іншої планети, коли усі сміються, а ти … ні. Уже після першого дня ставало все зрозуміліше і зрозуміліше. Але для цього я працювала  і працюю вдома: читаю статті по предметах, книги, дивлюсь новини( хоча часами не все і розумію).

         Форма і методи викладу. Відчувається кваліфікація докторів та професорів. Можна заслухатись. Цікаві приклади, порівняння з сучасністю та останніми новинами. Була в захваті. Після такого з`являється бажання приходити ще і ще, незважаючи на те, що заняття з 8ранку до 18:00 вечора. Викладачі застосовують методи – бесіди, кейс study, ком`ютерну техніку у вигляді презентацій лекцій, семінари – симуляції. Для мене більшість методик нова і надзвичайно цікава, адже вважаю, що в такий спосіб студент може краще показати свої знання. Поведінка викладачів при цьому досить проста, незважаючи чи перед тобою стоїть професор чи  доктор наук, молодий чи старший.

         Різниця між  університетом в Україні і в Польщі відчутна. Ті,  хто уже навчається за кордоном, а саме у Польщі, мне зрозуміють. Але відчувається та різниця при одній умові: якщо ти хочеш навчатися, хочеш бути спеціалістом своєї справи. Потрібні надзвичайні зусилля, щоб на чужій для себе мові сприймати, черпати новий матеріал, вміти аналізувати.

         Важко, але цікаво.