Хм, Албанія , Албанія, Албанія... Мало що знаємо, мало що чуємо. Але щороку ця незнана і я б ще додала наполовину дика країна стає все більше і більше популярнішою.
Це інший світ, де все здається чудним і неправильним. Це країна, де ніхто нікуди не поспішає, корови ходять по гірських схилах, а чоловік просто махнув рукою, коли його курицю переїхала машина. Старші чоловіки ходять у костюмах ( переважно чорних), а молоді хлопці виглядають як Джастіни Бібери. Дівчата гарні: чорноброві, з мейк апом, стильно вдягнені і з матовою помадою на губах. І взагалі люди привітні. В Албанії багато циганів (хоча їх скрізь багато), але вони не поводять себе так нахально як наприклад у Львові, не проклинають і не тицяють витягную рукою в обличчя. А була навіть ситуація, коли в супермаркеті циганка допомагала росіянці домовитися англійскою, і перевега розмовної англійської точно була на стороні циганки.
Албанію ще називають нерозкритою перлиною Європи. Тільки побувавши там, ви зрозумієте про що я говорю. Вона ще не зіпсута туристами і навіть можна знайти пусті пляжі з криштально-прозорою водою, що наприклад уже в Чорногорії є рідкістю. Тому треба їхати зараз, щоб побачити цю таємничу країну такою цнотливою і натуральною, такою якою вона є насправді. Можливо скоро це буде друга Хорватія з високими цінами і забитими пляжами.Ага, а щодо цін, то для тих, хто не готовий заплатити дуже багато, але хоче гарно відпочити і насолодитися надзвичайно красивою природою Блакан, то Албанія- це гарний вибір. Наприклад обід у ресторані коштує від 400-600 лек (Лек - албанська валюта, 1 євро - це приблизно 130 лек), а така місцева страва PITA (піта) коштує 180 лек. Порції великі, тому наїстися можна досхочу. Для любителів морепродуктів, то вибір величезний. Я полюбила балканську кухню, деякі страви нагадують звичайний fastfood. В пекарнях продають BUREK з м*ясом, шпинатом, сиром. Ідучи в гори ми часто купували burek, коштує 50-70 лек.
В буквальному значенні Албанія поєднує в собі прекрасне з огидним. Перший день як ми приїхали у Саранду (розташована на Півдні країни), то вийшли у магазин за водою, ага і відразу порада №1 не пийте воду з крану, навіть не намагайтеся її закип*ятити в чайнику, присутній неприємний запах хлору. Ну і ідем ми такі в супермаркет і буцаємо ногами сміття. Звичайне таке людське сміття. Собаки порозтягували мусорні пакети, циганчата гребуться у смітниках...приблизно така картина. Якось відразу така огида і я уже навіть почала жаліти, що сюди приїхали...Але як скзала одна жінка: "Албанію треба або полюбити, або зненавидіти". Прокинувшись на наступний ранок і почувши через вікно шум моря, я зрозуміла, що я її полюбила. З отим сміттям, циганами, інколи безкультурністю місцевих, просто треба усвідомити, що вони такі є з усіма мінусами і плюсами. Албанці - пофігісти, і не дбають про природу. Вони не переймаються проблемами і не поспішають, на дорозі відсутня культура водіїв і кожен їде як хоче. Це весело. Це специфічна країна - паралельний світ, де все навпаки як у нас. Це країна де на відповідь "так", вони кивають головою як "ні", це країна, де водій міжміського автобусу, може стати посеред дороги, щоб погворити з другом, який пасе на полі корову і всі пасажири чекають 15 хв, поки він покурить і побалакає. У великому місті у Польщі чи в Україні уже б почали кричати і вибігати з автобусу, бо усі поспішають на роботу, а тут це нормальне явище. Ми пройшли усе місто, заглядали у кожний двір і вуличку, вилазили на всі можливі гори і помочили ноги на всіх пляжах Саранди. Мене цікавлять не магазини і дорогі коктелі на пляжах (тому такої інформації тут не знайдете), а повсякденне життя місцевих, архітектура і культура, люблю спостерігати за поведінкою людей і стилем їхнього життя, пробувати локальну їжу і купувати в супермаркета традиційні продукти. І отак гуляючи містом, ми помітили, що майже на кожному будинку чи огорожі висять якісь старі іграшки, такі страшні лисі ляльки без ока, чи затягані медведики і слоники, руді клоуни і т.д. Як виявилось, албанці вірять, що така іграшка відганяє злих духів. Навіть на сучасних нових двоповерхових будинках висить таке чудо. Але це таке трохи моторошне видовище.
Декілька порад
1. МОВА. Якщо македонську, сербську чи навіть хорватьську мову можна трошки зрозуміти, то на жаль албанську ні, як би ви не старалися. Але албанці трохи говорять англійською, тому наполовину жестами, наполовину англійською можна запитати де обмінник валют чи автобусна зупинка.
2. ЯК ДОЇХАТИ. Автобус. Прямий рейс наприклад з Польщі в Албанію знайти важкувато, але якщо пошукати то щось можна надибати. Можна вибрати варіант від турагенства. І дехто може сказати, що не любить таких виїздів, я більше скажу, я також не припадаю, але... оскільки доїзд досить таки складний, то чому б не скористатися автобусом від турагенства. Ми так їздили у цьому році, заплатили за транспорт і готель, а все інше (що поїсти, що побачити, де поїхати ми планували і робили самі). Також можна скористатися з бла-бла кар ( оце буде пригода). Тільки не треба розраховувати, що вас відразу підвезуть у Албанію(хоча ж можна знайти і таких транспорт), але якщо продумати трасу, то можна знайти машину до Будапешту, потім до якогось міста у Сербії , Македонії і так доїхати до Албанії. Але це для любителів екстріму.
ЛІТАК. Тут якраз проблеми нема, тільки хіба що фінансова. Долетіти до якогось великого міста в Албанії, а потім місцевим транспортом доїхати до потрібного міста. ПОТЯГ. Прямого потягу немає. Треба сидіти і моніторити в інтернеті потяги через Угорщину чи Македонію. Але я впевнена, що ціна літаком, що потягом з такою кількістю пересадок буде приблизно така сама. Нам два роки поспіль вдалося доїхати автобусом, один раз через бла бла кар, а другий раз через турагенство. МАШИНА. Доїзд машиною займаєю досить довго, але таку красу можна побачити по дорозі, що важко описати. Але треба незабувати, що чималок кордонів треба перетнути і тому треба приготуватися до того, що можуть навіть виникати деякі проблеми з документами, тому треба дуже ретельно приготуватися до такого виїзду. Навіть якщо для українців не потрібна віза ( до Албанії, Сербії, Македонії, Чорногорії, Боснії і Герцеговини), то можуть вимагати купу документів на машину. Тому дуже уважно почитайте, що треба із собою взяти.
3. ДЕ ПЕРЕНОЧУВАТИ. Навіть не буду пропонувати пошукати щось у місцевих жителів, так як ціни в готелях Албанії невисокі. Тому можна не вагатися і вибирати готель. Для любителів кемпінгів, то теж вибір є і повірте з казковими краєвидами. Тільки така порада №2, оскільки Албанія тільки починає розвивати туристику можна зустрітися з проблемою відсутності вказівників. Тому до такого виїзду треба дуже гарно підготуватися, видруковати карти і довідник. До речі зараз довідник займає обов*язкове місце у моєму наплічнику. Навіть не можу собі уявити подорож без такої книги. Для прикладу, ціни в готелі, розташованого в центрі туристичного міста ще й з видом на море за 2 особи на 6 ночей коштував 350 євро. Але трохи далі від моря можна знайти набагато дешевший. Пасіонатів, готелів зараз будують дуже багато. Мене здивувала одна річ, дуже багато зустріла недобудованих готелів, ну прям дуже багато і не тільки на окраїнах міста, а і в центрі - скрізь. Дивне було те, що половина з них відкрита і приймає гостей. Як виявилось, в Албанії за недобудований будинок мешканці платять менший податок. (хитрі, правда?) Хочеш жить, умей вертеться. Виникло тільки питання, хто вкладає інвестиції в ті готелі? Кожні 50 метрів вибудований готель. З того, що розповідали місцеві, то багато людей їде в на роботу за кордон (на Захід), присилають гроші і вкладують у майбутнє, будуючи ті готелі і великі будинки. Дуже часто гроші закінчуються, ці будинки пустують недобудовані і чекають на нового власника, або ж на наступний приїзд із заробіток. Так і живуть. За сезон в морських містечках можна заробити скільки, що потім жити на ці гроші цілий рік, тому варто вкладувати.
4. ЩО ПОБАЧИТИ. Я була на Півночі Албанії в м. Шкодер і на Півдні в Саранді. Про Шкодер уже писала у одній з попередніх статей блогу. Сьогодні буде Саранда. На сьогоднішній день - це досить таки популярний курорт. В самому місті є багато пляжів і гарний променад, засіяний кафешками. Над променадом розкинулося колоритне місто: парки, магазини, базарчики, аптеки, обмінники валют і банки - все для людей. Але ми знайшли декілька цікавинок.
День 1. Руїни синагоги в центрі міста і руїни замку
lekursi castle. Дорога доступна і навіть прокладений асфальт, йти увесь час на гору, тому треба приготуватися морально і взяти побільше води. А на самій горі на вас буде чекати ресторанчик в середині середньовічного замку. Замок - це якась казка, не так сам замок, як краєвиди: з однієї сторони море, а з іншої гори. Варто йти.
 |
| Вид із замку на море |
 |
| Вид із замку на гори |
 |
| Lekursi castle |
День 2. Butrint-Ksamil
На мою думку обов*язковий пункт, який треба відвідати тим, хто їде в околиці Саранди. Місто Бутрінт - заповідник Албаніїї занесений у список ЮНЕСКО. В цьому парку знаходяться руїни античного міста з лазнями, амфітеатром, мозаїками і просто неперевершиними старими будівлями. Ми гуляли там 3 години і так швидко злетіло, що навіть не помітили як нам обгоріли на сонці носи і плечі. Вхід 700 лек. Доїхати туди можна місцевим автобусом Саранда - Ксаміл-Бутрінт( білет 100лек і їхати близько 30 -40 хв). Находилися. заморилися і щоб відпочити, поїхали тим самим автобусом в сусіднє містечко Ксаміль (знаходиться між Сарандою і Бутрінт, квиток 50 лек) на відомі бірюзові пляжі. Окрім супер-пупер пляжів і кафешок більше нічого нема. Але це вже питання пріорітетів: можна просто лягти, дивитись на море і читати книгу, а можна лазити по горах, музеях, шукати пригоди. Тому кожен вибирає щось своє.
 |
| розклад автобусів |
 |
| Національний парк Бутрінт. Амфітеатр |
 |
| Національний парк Бутрінт. Руїни античного міста |
 |
| Національний парк Бутрінт. Руїни античного міста |
 |
| Ксаміль фото 1 |
 |
| Ксаміль, фото2 |
День 3. Фото в інстаграм додала, відпочила і готова йти далі. Ми поїхали в
Гірокастра. Місто-музей, місто сребних дахів - так називають це чудове місце в Албанії. Також занесене в список ЮНЕСКО. І не дивно чому. Просто не передати словами, це особливе місце на землі. На фото все побачите. Тільки уявіть собі вузьку - вузьку вулицю у старому місті, по боках антикваріати, пекарні( багато пекарень), на вулиці поміщається ще столик і два стульці( аля кафешка, доречі в Албанії є культура споживання кави, тому скрізь стоять такі міні кав*ярні) Албанці спокійно попивають каву і не звертають увагу на все, що відбувається довкола, багато туристів і ще й по цій вузькій вулиці їде машина!!!!! Від всієї цієї метушні у мене розболілася голова, але цей місцевий колорит, який я так шукала, мене зачарував і залишив дуже великі враження. Ми спеціально зійшли з головної дороги, щоб полазити по сребних вуличках(варто). Також варто піднятися на замок, музей можна оминути, але у парку довкола замку є на що подивитися. Гірокастра знаходиться десь 50 км від Саранди, можна поїхати автобусом в напрямку до Тірани, білет близько 300лек в одну сторону. А із Гірокастри їздять щогодини маршрутки,тому проблеми доїхати і повернутися не буде.
 |
| Старе місто |
 |
| Албанський Біг-Бен |
 |
| Типова для Гірокастри вулиця |
 |
| Вуличне життя |
День 4. Blue eye. Це чудо природи ( інакше назвати не можу) знаходить між Сарандою і Гірокастрою. Можна доїхати тим самим автобусом, що і до Гірокастри, тільки водію треба сказати "Blue eye" перед від*їздом, бо офіційної зупинки на Блакитному оці немає. Від зупинки пішком ну десь 2 км, але прогулянка буде чудовою, це я гарантую. Що таке Блакитне око? Це різнокольорове джерело, дуже глибоке і прозоре ну і звичайно має свою легенду про дракона ( класика). Описати важко, бо це треба побачити
І на кінець скажу ще декілька слів, навіть із усіма недоліками Албанія - це привітна і дуже багата на краєвиди країна. Із-за того, що доїзд досить-таки складний, вона ще є мало доступною для подорожувальників, котрі відмовляються користуватися послугами турагенств. Тому інколи варто викупити тур, щоб побачити балканські реалії. а Албанія - це чудовий вибір. Турагенство пропонує екскурсії ціною 25-30 євро, але не лініться і підготуйте екскурсії для себе самі. Тохи зусиль, але потім скільки емоцій і пригод.
 |
| Албанський стиль |
 |
| На фоні грецького острова Корфу |
 |
| Місцевий фольклор |
Коментарі
Дописати коментар