Україна потребує «свого Бальцеровича»

         Стрічки новин в соціальних мережах заповнені невдоволенням  українців щодо  появи плану тотальної економії від Міністерства фінансів України. Більшість висловлює своє незадоволення навіть не ознайомившись з планом повністю, зараз люди не намагаються мислити логічно і стратегічно, перед ними слов«знизити», «скоротити»  і це їх лякає найбільше. Студентів – скорочення бюджетних місць, вчителів – скорочення пільг та кількості років навчання, депутатів – зменшення місць у Верховній раді і т .д. Ніхто не думає, що жорсткі реформи – це не просто вигадані  пункти для того, щоб гнобити народ, це план підвищення рівня нашої країни, план наближення її до капіталістичного європейського краю, в кінці кінців підняття її з економічної прірви, в яку до шиї ввігнав її Янукович і Ко.

         Усі жаліються , що вимикають світло, опалення, що продукти дорожчають, а валюта ( долар євро) не по дням, а по годинам росте вгору. З однієї сторони невдоволення цілком зрозуміле, бо зараз починають не жити , а виживати, але з іншої сторони: кожен третій  має вищу освітою,тобто мусить думати, аналізувати і усвідомлювати, що після розпаду СРСР  ніяких конкретних реформ в напрямку Заходу , особливо економічних і політичних, не приймали. Де-юре, то приймали, але де-факто… Країна потребує термінових реформ. Теоретично люди це розуміють, але коли теорія перейшла на практику, то виявилося простіше звинувачувати Майдан, Порошенка, Яценюка  і кого тільки можна, ніж реально , тверезо подивитися на проблему , пристосуватися до тимчасових умов і боротися далі за світле майбутнє, прагнути жити в європейській країні.

           Яскравим прикладом є сусідка України – Польща. Поляки згадують 1989 рік, як рік кардинальних змін, особливо економічних. Головного реформатора Лєшека Бальцеровича, автора непопулярних реформ  спочатку ненавиділи, а потім ( через декілька років ) стали обожнювати . Йому присвоїли титул «найбільшого реформатора в країнах Євросоюзу».

Чому Реформи Бальцеровича називали «непопулярними» ?

Постсоціалістична Польща перебувала у величезній кризі : промисловість на межі банкрутства, бідність населення , інфляція. Бальцерович знайшов одну із головних проблем кризи – типова для соціалізму централізація. Реформи були прийняті у 1989 році, але їх результат  став помітним тільки у 1992 році. На папері ці цифри видаються незначними, що то три роки – нічого, але якщо перенести їх на життя? Три роки жити у скрутних умовах, не мати роботи і грошей. Але воно того коштувало. І уже зараз польська  економіка увійшла в двадцятку найбільших у світі. Так звана «шокова терапія» підняла Польщу за такий короткий термін: відбулася приватизація промисловості( рівень конкуренції на ринку підвищився), підвищили тарифи на газ, тепло ( доходи перевищили витрати), збільшили пенсійний вік на 5 років; антиінфляційні заходи, основна частина грошей пішла на підтримку малого і середнього бізнесу, освітні програми та кредити для підприємців (почався розвиток приватного сектора, який став основною рушійною силою економіки Польщі).

Бунтівні плани реформ українського Міністерства фінансів.

   В сучасній Україні, схожі проблеми економічні, політичні, суспільні. Недалекоглядність людей викликає бунт на зміни, які пропонує уряд, обурення діями влади, щодо нових методів економії. Але давайте все ж таки вчитися на помилках сусідів. На даний момент Міністерство фінансів пропонує:

• навчання дітей у школах не 11 років, а 9;
• навчатися на бакалавра у ВНЗ 3 роки;
• скорочення стипендіального фонду студентам;
• скасування всього безкоштовного ( харчування наприклад) в школах та лікарнях;
• вилучення норм безкоштовного проїзду учням, студентам , вчителям,   грошових винагород;
• скорочення працівників бюджетної сфери на 3% ;
• скорочення штату міліції - з 245 тис. чол. до 135 тис. чол.;
• скорочення кількості депутатів з 450 до 150 і т.п.

Зміни в основному стосуються соціальних витрат, що більше всього і тривожить людей, але на мою думку високі соціальні допомоги може собі дозволити країна з високо розвиненою економікою, на даний момент Україна туди не входить. Великі соціальні пільги - це залишок ще від радянських часів і ніяк Україна ми не може цього позбутися, бо протягом усієї незалежності не йшла в напрямку капіталізму і змін, а крокувала під дудку Москви.

План Бальцеровича щодо України.

     Лєшек Бальцерович зауважив, що крах Януковича тільки підвищив шанси України на демократичні реформи, а сучасний стан в країні не означає, що її економічне майбутнє зруйноване.  І пропонує наступне :

•   реформування державних структур;
•  усунути «близькі» зв`язки між політиками і підприємствами, бізнесом;
• створити умови для малого бізнесу;
• підвищити тарифи на газ і тепло.

       Україну закликають провести не економічні,  скоріше політично-економічні реформи, зробити політику більш прозорою, усунути залежність підприємств від політиків, докласти зусиль, щоб припинити маніпулювання, корупцію, розкрадання. Зробити акцент на розвиток малого і середнього бізнесу (наприклад саме вони становлять значний відсоток польської економіки). А від Європейського Союзу Україна повинна мати чітку гарантію на вступ,  а головне підписання економічної частини угоди, щоб підвищить стимул прагнення.

        Досвід наших сусідів свідчить про те, що такі непопулярні, але ефективні реформи поступово виведуть країну з тяжкого стану і підвищать рівень життя населення. Унікальних реформ не існує, але існують можливості на втілення і треба скористатися ними уже сьогодні.