Думаєте легко отримати грант в Польщі?

                Робити щось на добробут суспільства, допомагати людям, піднімати рівень країни справа далеко не кожного,  ще й  якщо за неї не платять, то залишається відсотків 15. Це і є ті пасіонарні люди, які правлять світом, очолюють високі посади, є студентськими лідерами та і не тільки, це люди , які мають визнання і ведуть за собою толпу. В основному такі люди починають працювати у громадських організаціях різноманітного характеру ( волонтерських, молодіжних, благодійних і т п). Але не кожен усвідомлює, щоб досягти успіху, треба прикласти чимало зусиль, нервів і найголовніше вільного часу. Ви можете подумати, що в принципі , щоб досягти будь-якого успіху усі ці критерії будуть у нагоді, але є одна відмінність - у громадській діяльності вам за це не платять. Тільки після пройденого тернистого шляху, з оббитими ногами та подряпаним обличчям  ( якщо що, то я утрирую), можна отримувати винагороду з проектів.

            Це короткий вступ до мого наступного повідомлення.

           Оскільки, я зараз живу в Польщі і не хочу припиняти громадську діяльність, то стикнулася з проблемою роботи у ГО, то хочу розповісти як ця система виглядає із середини.

Вдамся до деякого порівняння, для того, щоб зрозуміліше все це виглядало.

           В Україні я була активістом громадського сектору понад  трьох з половиною років, за цей період моє життя повністю змінилося, навіть мама мені говорила, що тепер мене не впізнати: став сильніший характер, підвищене відчуття справедливості зашкалювало,  те саме можна сказати і про харизму. Купа ідей і бачення того, як їх реалізувати. Поряд такі ж самі «подорвані» друзі. А найголовніше вільні можливості на втілення , написаних в кінці зошиту задумів, або думок, що тільки – но народилися. Як би не звучало, але дійсно у нас в Україні ти можеш реалізувати будь-що, було б тільки бажання, час і однодумці. Хочеш благодійну акцію – іди і роби. Хочеш виїзд студентів – іди шукай спонсорів. Хочеш бал осінній – іди домовляйся за приміщення. Хочеш конференцію- шукай бажаючих прийти. ( але це я говорю про початкову роботу, а не про роботу уже зі 10 річним стажем громадських діячів, які бігають і домовляються, ні, вони своє одбігали в 20-ти річному віці) Хочу сказати, що будь-яка громадська організація( чи їй рік, два чи три, чи вона має офіс, чи збирається у парку, чи реалізувала якісь проекти, чи ні) може це зробити. Що на відміну від Польщі. У нас тут своя громадська молодіжна організація, головною ціллю якої є нетрадиційна освіта молодих людей у вигляді тренінгів, освітніх проектів, правових проектів, захист і обізнаність щодо своїх прав, стажувань, поїздок за кордон і т п. Організація має менше року, це мінус, але дуже амбітних членів- це плюс. І я із своїм азартом і впевненістю шукаю проекти в інеті відповідної тематики, щоб ми ж могли бить себе в груди і казати «Ми це зробили!!» Але не все так просто. Більшість відмов від грантодавців приходить через те, що 1- "дуже молода організація", 2 – "не має офісу" і т п. Добре, може з проектами відразу була гарячка, треба спробувати щось на міському рівні. Хотіли зробити акцію- треба дозвіл офіційний від адміністрації, хотіли провести конкурс – треба офіційне погодження від мера. Молодим ініціативним людям просто зв*язують руки. Картинка приблизно така « Іде ослик, а перед ним висить капуста, і він все швидше іде, щоб скоріше її вхопити». Пояснюю: Європейський союз, міністерства, воєводства, інституції, фундації, гміни, місто оголошують безліч конкурсів  проектів, проте існує одне «але». Конкурси вроді як є, а позитивний результат отримати ох як важко. Тут нормальні гранти отримують організації всепольского масштабу, філіали яких існують  у багатьох містах, або ж величезні організації в великих містах Варшаві, Кракові, Вроцлаві. На міському ж рівні діє принцип «Свій до свого по своє». Пояснюю, був районний конкурс проектів, подало заявку багатенько організацій, деякі теми проектів насправді були брєдові, деякі на історичну тематику, молодіжну, освітню, а в кінці кінців пройшов проект організації жінок в віці, дружин місцевих депутатів і не тільки, суть якого була в закупці нових костюмів для співочого гурту. От такі цінності. Справедливість? Ні, не чула.

Конкурси проектів від ЄС і вище перерахованих інституцій уже від самого початку розраховані на досвідчені організації, відсутня підтримка починаючих. Що на відміну від України, де грант отримати більш доступно. В Польщі помітна ця конкуренція організацій, їх багато, можливо тому і отримати гран не так і легко. При оцінці проектів мінуси ставляють то за відсутність офісу, то ще за щось несуттєве, а не за тему чи ідею виконання.

                От така ось грустная  історія. Але я вірю в те, якщо ціленаправлено йти до своєї мети, не опускати руки при труднощах і бачити в громадській діяльності не тільки гроші з проектів, то можна досягти успіху.