Типові українці в типовій Польщі

      Моя стаття  - це не соціологічні опитування чи наукові дослідження.Це в першу чергу власні спостереження за 8 місяців життя у Польщі. Одне діло, коли приїздиш як турист і не помічаєш головних особливостей ментальності,а друге - жити тут. От наприклад,після першої моєї поїздки до Польщі на питання "Ну як там?" , я відповідала тіки з погляду на красу,архітектуру і різних крутих штук,які побачила.Але уже зараз відповідь би була значно ширшою і наповнена іншим змістом.
   Знаходяться такі "умніки і умніци", що говорять"Ну звичайно...виїхала за кордон, гарно тепер там живе...не має проблем, а ми тут..."і так далі і тому подібне. Але я сумнівіюсь, що хоча б 80% таких людей задалось питанням "А чи легко там, за кордоном?","А як знайти працю, адаптуватися у суспільстві,знайти друзів, навчатися в університеті на чужій мові та із зовсім іншими вимаганнями?", в кінці кінців як це, часами відчувати тягарі стереотипів у свою адресу. Ні в якому разі не хочу сказати,що життя за тим невідомим кордоном таке погане і немиле,але існують проблеми, які переживає кожна людина по різном. Хочу розповісти з якими проблемами зіткнулася я і що мені прийшлося пережити.
Адаптація.
     Нове місце, нові звички, нова квартира,нові люди - все абсолютно нове, а головне чуже для мене і мого сприйняття. Свого роду такий собі першокурсник,що приїхав з маленького містечка до Києва навчатися в  університеті. Можливо таким порівнянням я хоч на якийсь відсоток приблизила вас до того відчуття, що переживала. Не знаючи мови, місцевих призвичаєнь дуже важко співіснувати із суспільством у гармонії(так, що перша порада:перед тим як їхати жити за кордон як мінімум почитайте якийсь матеріал про ментальність,культуру того краю, а також ознайомтесь хоча б з підставами мови, не виключаю і англійську... хоча про англійську-це інша історія).Були ситуації,коли в сучасних трамваях не могла собі порадити з білетами(бо технологічно оснащені трамваї викликали у мене скоріше всього страх,а не захоплення). Ажіотаж акції і знижок у продуктових супермаркетах був для мене просто незрозумілий, бо як я звикла, що у нас на Україні часто знижки і акції стоять тіки на або пропавші продукти, або якісь ушкоджені.А в Польщі(та і взагалі в Європі) ця система зовсім інша:є конкретні дні,коли знижка на м'ясо,рибу, молочні продукти, чипси і т.д, я так думаю , що це маркетинговий крок , який має на меті  приваблювати клієнтів.також хочу звернути особливу увагу на ввічливість незнайомих людей. При всій моєй повазі і любові до мого українського народу,але в Україні рідко почуєш "перепрошую", коли в автобусі чи маршрутці хтось зачепить тебе сумкою чи наступить на ногу, рідко якась черга чи то до лікаря, чи то в магазині , чи в автобус обходиться без криків, скандалів, дорікань, часами прокльонів.Тут я помітила зовсім інше: тебе 10 разі перепросять,подякують чи пропустять в черзі, побажають приємного дня / доброї ночі.
Праця.
Уже не одна особа писала мені, що хоче виїхати до Польщі в пошуках праці.Не раз ми чули про те як виїзжають на заробітки, потім висилають гроші батькам, дітям, родині.Але...яку роботу виконують ці люди  , щоб заробити? Очевидно, зараз говоритиму не за всіх, бо узагальнувати і всіх підводити під одну риску не можна, бо є такі люди , які виїзжають і досягають великого успіху в кар'єрі , здобувають престижні посади і називаються успішними людьми.Але це одиниці. Основна маса має зовсім іншу ситуацію. Ну от, на питання людей про працю, я завжди відповідаю так: "Ніхто нікого тут не чекає. Чи є місця праці?Є, але прибиральницями, продавцями кебабу, опікунами старших людей, водіями, кур*єрами, збирати овочі чи фрукти і т.д. Короче кажучи, вакансії безперспективні.І якщо ти готова/готовий працювати в такій сфері і закинути свої амбіції на верхню полицю, то   welcome . В Польщі безроботіца 13% і як ви думаєте, чекають тут українців до праці з хлібом і сіллю? Звичайно, що в кризовій ситуація будь-яка робота гарна, бо за таку"брудну роботу" можна заробити близько 400-500€ як не більше ( точної цифри не скажу).А у мене ще інша ситуація, оскільки я студентка-заочниця, то по закону Польщі я взагалі не маю права на офіційне працевлаштування. Так от слова "Добре там, де нас нема!" актуалтні завжди.
Університет.
   Хоч на хвилинку уявіть себе в інституції, правила якої для вас є абсолютно новими і незнаними.Уявили?А ще додайте до цього чужу мову. Ну як?Скажу відверто - важко, страшно і хочеться плакати. Але час робить диво.Головне взяти себе в руки. Якщо ви поставите перед собою правильну мету :"Вижу цель, не виду препятствий",то проблема чужої мови сама собою розв'яжеться, головне пережити перші місяці. Наприклад я певний час відчувала себе інопланетяненом - не розуміла взагалі нічого(бо треба врахувати специфіку факультету і предметів), кожен раз приходила додому і говорила "Все, я більше туди не піду!". Але всьому свій час. Уже зараз відповідаю на заняттях і отримую 5 в заліковку. Ще одним переживанням в університеті було налагоддення контактів з одногрупниками.Я одна українка в групі, всі  позосталі 42 особи , то поляки. Я для них чудна, а вони для мене. Але знайшла не то, щоб друзів, але товаришів з якими на перервах сміємося і  ходимо на каву.Ставлення виклалачів досить таке лояльне. Приємно посміхаються, коли читають прізвище "Марченко,українка?А звідки?О Сумщина, це ж президент Ющенко звідти"Якось так. Але була і неприємна ситуація, але про це пізніше, там де буду говорити про стереотипи.
Стереотипи.
    Існують певні стереотипи як позитивні, так і негативні про кажду націю. Не буду розписувати детально, а розповім конкретні випадки. Коли я тіки приїхала, то при знайомстві з деякими людьми  (в основному старшими) не раз чула в свою адресу :"Українка?оо, бандерівка","Наробили ви нам, українці, горя там на Волині"і т.п.Відчуття чесно кажучи як мінімум неприємні і хочеться щось довести, сперичатися, а толку?Проблема непорозуміння про УПА як і з нашої(української) , так і з польської сторони в тому, що в Україні говорять ТІЛЬКИ про крутість УПА, а в Польщі ТІЛЬКИ про події на Волині. В розмовах про УПА не існує золотої середини, нейтралітету і загальних знать про діяльність. Наступна ситуація, що відбулася зі мною - це ситуація в університеті, про яку я згадувала вище. Викладач, професор Університету педагогічного в Кракові на своїх лекціях крім того, що дозволяв собі вживати слово "курва", так щей прямо показував своє "толерантне" ставлення до інших націй. Цитую :"Ми, поляки, не хочемо працювати на полі, прибирати, у нас для цього українці є.Нехай приїзжають і впе***ляють (слово означа працюють) Ми, поляки, народ гордий". Після цих слів, мені хотілося провалитися крізь землю...вся група позиркувала на мене в очікуванні реакції, але на жаль, я ще не мала такого словарного запасу польських слів, щоб пояснити, що я думаю.Але, не треба всіх поляків одразу множити на нуль, бо як кажуть "в сім'ї не без урода".Бо існують такі і українці,які дійсно наголошують на цьому стереотипі без ніякого там сорому. Наприклад, переключаючи канали в телевізорі , наткнулася на програму Shoping Qween(шось по типу нашої Богині шопінгу) і серед учасниць була одна українка. Гарно говорила по польську, майже своя...Але...мене вразило не це. В ході програми їй не вистачило грошей на якісь там туфлі і коли у неї ведуча запитала, що ж буде робити, то відповідь була така : "Я запропоную місяць безкоштовного прибирання магазину в замін на туфлі". На цьому моменті я завмерла.Ну що це?Я завжди намагаюсь ламати ті ,часами безсенсовні стереотипи, а особливо про те, що українці в Польщі тільки до прибирання, а тут вона...і прямим текстом...